-
1 напрям
техн. курс ( дороги), матем.; техн.; физ. направле́ние ( линия движения), наук. тече́ние ( направление) -
2 напрям вектора
направле́ние ве́ктораУкраїнсько-російський політехнічний словник > напрям вектора
-
3 напрям випромінювання
направле́ние излуче́нияУкраїнсько-російський політехнічний словник > напрям випромінювання
-
4 напрям зварювання
направле́ние сва́ркиУкраїнсько-російський політехнічний словник > напрям зварювання
-
5 напрям обертання
направле́ние враще́нияУкраїнсько-російський політехнічний словник > напрям обертання
-
6 напрям осі
направле́ние о́си -
7 напрям паралельності
направле́ние паралле́льностиУкраїнсько-російський політехнічний словник > напрям паралельності
-
8 напрям поширення
направле́ние распростране́нияУкраїнсько-російський політехнічний словник > напрям поширення
-
9 напрям проектування
направле́ние проекти́рованияУкраїнсько-російський політехнічний словник > напрям проектування
-
10 напрям прямої
направле́ние прямо́й -
11 напрям різання
направле́ние ре́занияУкраїнсько-російський політехнічний словник > напрям різання
-
12 напрям розкладу
направле́ние разложе́нияУкраїнсько-російський політехнічний словник > напрям розкладу
-
13 напрям руху
направле́ние движе́ния -
14 напрям сукання
направле́ние сви́вкиУкраїнсько-російський політехнічний словник > напрям сукання
-
15 напрям угнутості
направле́ние во́гнутостиУкраїнсько-російський політехнічний словник > напрям угнутості
-
16 напрям швидкості
направле́ние ско́ростиУкраїнсько-російський політехнічний словник > напрям швидкості
-
17 антропологічний напрям у філософії
АНТРОПОЛОГІЧНИЙ НАПРЯМ У ФІЛОСОФІЇ - у загальному значенні - сукупність філософських вчень про природу і сутність людини, у вужчому - напрям західної, переважно нім. філософії, започаткований Шелером та розвинутий у теоріях Плеснера, Ротхакера, Гелена, Хенгстенберга, Кассирера, Больнова та ін. А.н. у ф. є спробою шляхом узагальнення новітніх досягнень гуманітарних наук про людину - антропологи, етнографії, етнології, психології, соціології та ін. - на світоглядних засадах нім. романтичної філософії та філософії життя, неокантіанства, феноменології, екзистенціалізму з'ясувати самобутність людини, специфічність засад її буття, а також роль та місце у системі соціальних зв'язків у суспільстві. Фундамент філософської антропології як відносно самостійної галузі досліджень, який заклав Шелер, створив програму вивчення своєрідності людини та її буття в усій повноті їх виявів. Ця програма була спрямована на взаємоузгодження спеціально-наукового дослідження різних галузей і аспектів людського буття з цілісним осягненням проблеми людини засобами філософії. Визначаючи людину як єдність нерозумного життєвого пориву та нежиттєздатного розуму (духу), Шелер вбачав відмінність людини від тварини у духовності та здатності вільно і творчо ставитися до процесів, явищ і речей довкілля. За такого підходу філософська антропологія постає як галузь метафізичних знань про походження людини, її фізичні, психічні та духовні начала й спонуки. В умовах інтенсивно зростаючого обсягу різноманітної наукової людинознавчої інформації вона покликана відновити цілісний філософський образ людини та її ставлення до самої себе і процесів навколишнього світу. А.н. у ф. має декілька відгалужень: культурно-філософський (Ротхакер, Ландман), з опорою на версію філософії життя, розроблену Дильтеєм; біологічний (Плеснер, Гелен, Портман), що спирається на розроблене Ніцше розуміння людини як біологічно недосконалої та непридатної до повноцінного існування на основі власного волевиявлення істоти; релігійний (Генгстенберг), за яким специфіка людини полягає у "спрямованості до Бога"; педагогічний (Больнов), орієнтований на розвиток спроможності до самостійного мислення, вміння особистості визначати і постійно відтворювати власну, неповторну і нестійку міру життя. Хоча означені мислителі різняться розумінням специфіки і функцій філософської антропології, основних її категорій, законів, методів, стану та перспектив розвитку, вони усе ж постають як представники єдиного напряму в філософії, наполягаючи на поверненні до розгляду змістовних онтологічних проблем, пов'язаних з природою буття людини як цілісного суб'єкта життєвого процесу.І. БойченкоФілософський енциклопедичний словник > антропологічний напрям у філософії
-
18 асимптотичний напрям
асимптоти́ческое направле́ниеУкраїнсько-російський політехнічний словник > асимптотичний напрям
-
19 головний напрям
гла́вное направле́ниеУкраїнсько-російський політехнічний словник > головний напрям
-
20 горизонтальний напрям
горизонта́льное направле́ниеУкраїнсько-російський політехнічний словник > горизонтальний напрям
См. также в других словарях:
напрям — 1) (простір, куди спрямовано певну дію, рух / де перебуває хто н., міститься що н.), напрямок; бік, сторона (напрям / місцевість, що лежить у цьому напрямі) 2) (лінія руху кого / чого н.), напрямок, керунок; курс (лінія руху судна, літака тощо);… … Словник синонімів української мови
НАПРЯМ — Сказать напрям. Перм. Грубо, непристойно выругаться. СРНГ 20, 798 … Большой словарь русских поговорок
напрям — у, ч. 1) Лінія руху або лінія розміщення кого , чого небудь. 2) Шлях діяльності, розвитку кого , чого небудь; спрямованість якоїсь дії, явища. || Спрямованість думок, інтересів. 3) Суспільна, наукова, літературна і т. ін. школа, течія,… … Український тлумачний словник
напрям — [на/пр ам] му, м. (на) м і, мн. мие, м іў … Орфоепічний словник української мови
напрям — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
Сказать напрям — Перм. Грубо, непристойно выругаться. СРНГ 20, 798 … Большой словарь русских поговорок
вектор відносного переміщення — напрям відносного переміщення блока диз юктиву в площині зміщувача. В.в.п. орієнтують азимутом переміщення. Напрям В.в.п. визначають за ознаками, які спостерігають в зоні переміщення … Гірничий енциклопедичний словник
напрямик — напрям ик … Русский орфографический словарь
напрямую — напрям ую, нареч … Русский орфографический словарь
фіскальна соціологія — напрям світової економічної думки, змістом і предметом якого є аналіз і дослідження відносин індивідуумів і соціальних груп із державними фінансовими інститутами … Словник бюджетної термінології
піти — I п іти див. піяти. II піт и піду/, пі/деш; мин. ч. пішо/в, шла/, шло/, мн. пішли/; наказ. сп. піди/; док. 1) Почати пересуватися, рухатися, міняти місце в просторі, ступаючи ногами (про людей і тварин); прот. стати. || Почати пересуватися… … Український тлумачний словник